Що любить мозок?
Що любить мозок?
1. Конкретна мета. Як тільки ви сформулюєте для себе конкретну мету, завдання – тут же почнуться дива. Знайдуться кошти, можливості і час для її здійснення.
А якщо ви, поставивши головну мету, зумієте роздрібнити її на складові, і спокійно, поступово, постійно, крок за кроком будете їх виконувати – жодна проблема перед вами не встоїть.
2. Позитивні емоції. Емоції – це короткочасні суб’єктивні реакції людини на навколишній світ (радість, гнів, сором тощо). Почуття – стійке емоційне ставлення до інших людей, явищ. Почуття пов’язані зі свідомістю і можуть розвиватися й удосконалюватися.
Емоції бувають збудливими – підвищують життєдіяльність людини, і пригнічують – тобто пригнічують життєві процеси. Позитивні емоції спонукають людину до дії. Вони виникають при задоволеності. Почніть шукати прості радощі життя – і почнеться в мозку стимуляція – виділення в організм великих доз ендорфінів, гормонів задоволення, а значить-задоволення, а значить-позитивних емоцій, які збуджують і підвищують вашу життєдіяльність, дозволяють спокійно протікати розумовим процесам, народжують гарний настрій і позитивний настрій до світу. Людині властиво шукати радість – це не названий інстинкт самозбереження.
3. Рух і свіже повітря. На свіжому повітрі кров активніше насичується киснем, швидше несе кисень і живлення до клітин мозку, посилюються процеси окислення, обміну речовин, вивільняється так необхідна нам енергія, народжуються нові біохімічні сполуки. Мозок змушує нас рухатися, щоб зберегти себе і нас, звичайно. Дати насолоду мислити, творити, вирішувати складні завдання, мати спогади.
Немає руху свіжого повітря, кров закисає – мізки «прокисають».
4. Проста їжа в помірній кількості. Просту їжу простіше добути, приготувати, і переварити. Мозок говорить (якщо ти захочеш його почути): друже, 50% всієї енергії, одержуваної організмом, витрачається на зір, 40% на травлення і знезараження харчових токсинів, і тільки 10% залишається на рух, роботу розумової і нервових систем, боротьбу з мільярдами мікробів. Якщо весь час жерти, коли думати будемо?!
Корисно їсти супи – вони поліпшують травлення, обмін речовин, швидше наповнюють шлунок, що дає відчуття ситості при меншому обсязі їжі.
5. Сон, відпочинок. Мозку, як і всьому організму людини, необхідний відпочинок. При фізичному навантаженні відпочинок – розумові заняття, при інтелектуальному – фізичні вправи, від моральної втоми – зміна місць.
Повноцінний відпочинок – сон. Сон – найзагадковіше стан людини, без сну людина не може жити, хоча сон називають «маленькою смертю».
Уві сні свідомість відключається, але людина продовжує мислити, її мислення змінюється і підкоряється іншим законам. Це пов’язано з тим, що у сні на перший план виходить підсвідомість. Мозок аналізує подію за минулий день, по новому його структурує і видає найбільш ймовірний вихід. Цей результат, можливо, давно був спрогнозований, але свідомість його не прийняла, він був витіснений у підсвідомість і витягнутий звідти уві сні.
Передбачається, що мозку на ніч можна дати установку: зробити прогноз, рішення, вихід, висновок, на просто приємний сон. Непотрібні враження, нав’язливий стан «змиваються нічною захисною хвилею» мозку. Люди, що постійно бачать віщі сни, швидше за все-хороші аналітики.
6. Звикання. Мозок не може миттєво пристосуватися до різко змінених чужим обставин: нові умови життя, нова робота, навчання, місце проживання, компанія, їжа, нові люди. У будь-яку діяльність заходьте поступово, спокійно, звикаючи до неї. Кожен день, роблячи максимум можливого, доб’єтеся неможливого. Звичка вчитися, працювати виробляється поступово і постійно. Раптове розуміння і осяяння завжди припускає знання, може бути не завжди повністю усвідомленого.
Часто батьки, вчителі, начальники, кохані (та й ми самі часом), не розуміючи складність звикання, вимагають від нас (а ми від інших) миттєвого результату. Так не буває. Краще за все не заводитися, заспокоїтися, добродушно сказати собі або іншим – не все одразу, «почекайте дітки, дайте тільки термін, буде вам і білка, буде і свисток». І повільно почати рух, прискорюючись у міру звикання.
Мозок сам створює стереотипи (звички, навички, умовні рефлекси). Стереотипне мислення істотно допомагає жити – не треба заново вирішувати стандартні завдання. Кожен день, здійснюючи одні й ті ж дії, ми перетворюємо їх в звичку, навик уміння, умовний рефлекс. Не включаючи мозок виділяти слину при вигляді лимона, закривати вхідні двері, кран, мити посуд, здригатися від різкого гудка автомобіля, клацати хрестик, коли треба закрити вікно програми.
Інстинкт і невеликий життєвий досвід змушують нас з дитинства створювати стереотипи друзів, недругів, коханих. Це допомагає в «морі людей» таки когось вибрати, зібрати свою команду і на тому зупинитися, вивільняючи час і енергію для інших життєвих цілей. Стереотипи допомагають спілкуватися з чужими людьми, ладнати з батьками, виховувати своїх дітей.
6. Свобода. Нехай і обмежена інстинктом самозбереження і соціальними правилами, корисними в першу чергу нам самим. Свобода – це незалежність від страхів і стереотипів. Звичайно, стереотипи у вигляді безумовних і умовних рефлексів нам потрібні – ми не будемо, обпікшись, другий раз сунути руку в вогонь – боляче! Але якщо вимагатимуть обставини показати своє презирство до болю і смерті – спалити свою праву руку, як римський «військовий» Муцій Сцевола. І не боятися мислити по-своєму і по-новому; відстоювати свій образ думки, своє життя, свій зовнішній вигляд, своїх близьких. І не звинувачувати весь світ у нерозумінні і невизнання тебе «всього такого незвичайного». І дозволяти іншим бути несхожими на тебе, мати свій образ думок, погляд на життя.
7. Творчість – здатність мозку, використовуючи та спираючись на старе, створити нове, своє, несхоже. Творчість – улюблена робота мозку, що споріднює нас з богом, що робить нас богами. Творчість у вигляді науки вивчає, описує, пояснює навколишній світ і людину, висуває ідеї, знаходить шляхи і засоби втілення їх в життя, заглядає в майбутнє і готове змінити його на краще бік.
Творчість у вигляді мистецтва – з’єднавши працю і емоції відображає дійсність художніми образами. Мистецтво об’єднує людей: письменник, ділячись своїм життям, почуттями, описуючи інших людей, показує, що ми не самотні у своїх переживаннях. Художник пропонує подивитися як навколишній, ми самі можуть бути прекрасні або потворні. Музикант звуками свого серця змушує камертоном відгукуватися нашу душу.
Мистецтво будить нашу уяву, збагачує наш внутрішній світ, допомагає побачити світ в іншому світлі. Мистецтво створює ідеали.
8. Поділ, сидирование, спілкування, обійми. Життя – це постійний поділ клітин, постійний обмін речовин і роздача інформації. Робота нервових клітин мозку нейронів – «любов». Вони постійно «обіймаються», торкаючись дендритами (відростками, «руками») одне одного, постійно передають енергію (нервові імпульси) інформацію про все (біохімічні сполуки). Шкідливо не ділитися, не можна вимагати, – це збиває з пантелику. З головою треба дружити, з людьми треба дружити.
Це сутність мозку – йому постійно необхідно отримувати інформацію і віддавати її.
Мозок не любить
1. Страх. Гнітюча, що пригнічує життєві процеси емоція. Коли ми відчуваємо страх, бере гору інстинкт самозбереження, зони мозку, групи нервових клітин не можуть включитися в розумову діяльність. Людина позбавляється творчої думки.
Ми постійно турбуємось про прожиток, про близьких, про біль (хворобу, зраду, смерть) про життя (війна, цунамі, дурень-начальник, революції, курс долара, зустріч з термінатором) – тобто знаходимося в стані стресу. Як з цим боротися:
Біль і смерть треба зневажати.
Труднощі, якщо їх не уникнути, повинні загартовувати. У подоланні труднощів щось втрачаєш, але щось обов’язково здобуваєш.
Виховувати в собі мужність, гордість і стійкість.
Треба сміливо зізнатися собі, що проблеми і неприємності – неминучі супутники людського життя. Вони не перші і не останні, які доведеться вирішувати.
Вір у себе і в своє світле майбутнє, ти проблему, а не вона тебе!
Страх небезпечний для психічного здоров’я і для життя. Але одна адаптивна форма страху нам необхідна – обережність!
2. Сильні емоції будь-якої властивості. Сильні емоції різко гальмують розумову здатність мозку. Велика радість і велике горе можуть на час позбавити здатності думати. Тривалий такий стан призводить до болючої безпорадності мозку.
Дівчата, це до вас. Коли ви «істеріть» (надто емоційні), ваш мозок відключається. Це і дало можливість сказати «Баби – дурепи!» Адже вже доведено, що жіночий і чоловічий мозок однаково здатні до освіти, соціальної адаптації, політики.
Різні гормони впливають на неврологію – у чоловіків частіше буває дислексія, шизофренія, аутизм. А представники прекрасної статі страждають від тривоги, депресії, харчових розладів. Тому не нав’язуйте цей стан своїм чоловікам – це в буквальному значенні робить їх дурнями.
У чоловіків логічне мислення, – не включаючи ділянки мозку, що відповідають за емоції, чоловіки досить спокійно вирішують проблему. У жінок навпаки, кататимность мислення, т. е. вони вирішують проблему через призму суперечливих емоцій. Це їх фізіологія, вони по-іншому не можуть. Мужики, вас теж це дістало? Вихід є: допоможіть їм заспокоїтися: «чмоки-чмоки», «тримай мороженку», «давай чайок зігрію», «та заспокойся ти! вирішу я твою проблему, підемо, погуляємо, подумаємо» і т. д. і т. п. Основна думка: «Я тебе люблю, але проблему будемо вирішувати, коли ти заспокоїшся». І ви здивуєтеся, як жінка прекрасно з усім впорається.
Механізм емоцій – спочатку розуміння (ситуації, явища), потім емоції. А чи завжди ми правильно розуміємо ситуацію, іншу людину, якщо в трьох соснах плутаем, себе толком не розуміємо. Спочатку варто спокійно розібратися, а вже потім «эмоционировать».
3. Темрява, самотність. Такі умови вмикають інстинкт самозбереження. Звичайні джерела мозкового тонусу зменшуються і «темні сили» негативних емоцій вільніше гуляють по незахищеному мозку (в темряві причаївся ворог; людина – стадна істота, одній їй небезпечно і страшно).
Самотність – важкий психічний стан, пов’язаний з негативними емоціями і дискомфортом. Але самотність буде благотворно діяти на людину, якщо сприймати її як добровільне усамітнення. Дефіцит спілкування не може бути бідою, якщо у людини хоч з кимось є контакт, розуміння. Можливо в цьому світі ти всього лише людина, але для когось ти – весь світ.
Відкиньте непотрібні стереотипи, давайте будь-яким своїм станам правильні назви, що підтримують вас, заспокоюють, несуть потрібну вам енергетику.
4. Стереотипи. Мозок створює стереотипи, але й «нудьгує» від них. Мозок бореться зі стереотипами за самозбереження – «Хочу мислити!» Мозок реагує на кожну зміну в зовнішньому і внутрішньому середовищі.
Є люди, які, витративши певний час на вироблення основних життєвих або професійних навичок (ідеально всі їх отримати в дитинстві і юності), доводять їх до автоматизму, можуть здійснювати їх, дозволяючи мозку в цей час вирішувати більш складні або творчі завдання (кухар – кулінар, водій – ас, малювальник – художник, інженер – винахідник, верстальник – дизайнер)
Стереотипи руйнують наші відносини з людьми: з друзями, з колегами, з дітьми, батьками, коханими, коли вони поводяться всупереч нашим стереотипам. Не треба боятися відмовитися від старих уявлень про людей. Створюйте нові стереотипи з урахуванням нових даних («не будьте ж завзятими в дурості!»). Дозволяйте людям змінюватися, бути різними. І спокійно та твердо не дозволяйте нав’язувати вам чужі стереотипи про вас, якщо вам це не потрібно.
Ніколи нічого не бійтеся, – з вами ваш скарб, ваш самий надійний друг – ваш мозок!
Бережіть свій скарб, вивчайте його, – пам’ятаєте, у мозку є резерви – але це резерви. Можна змусити мозок працювати в екстремальному режимі, але адаптаційні можливості будуть вичерпані. Цим же пояснюється надмірно ранній і інтенсивний розвиток дітей та їх подальші проблеми з адаптацією в суспільстві.
