Коропи коі
Серед любителів природи останнім часом стало модним робити в саду декоративні ставки і басейни. Часто власники намагаються прикрасити їх декоративними рослинами, а найбільш передові заселяють ставки декоративними породами риб. Серед них найбільшу популярність завоювали коропи коі. Втім ці риби ще не отримали широкої популярності, яку заслуговують.
Коропи коі в ставку.
Назва коі відбувається з японської мови і означає дослівно «карп». Трохи пізніше в японській мові з’явилося слово «нисикигои», що в перекладі означало «парчевий карп». Така трансформація відбулася не випадково, адже перші котрі справді були звичайними рибами, які нічим не виділялися серед своїх родичів. Пізніше селекційним шляхом було виведено безліч декоративних форм, які відрізнялися багатством забарвлення і форми. Так японське слово поступово проникло в інші мови і тепер використовується для позначення всіх декоративних порід коропа.
Короп коі червоного забарвлення.
Генетично коропи коі являють собою одомашнені форми звичайного коропа (Cyprinus carpio). Їх дикі предки мешкали повсюдно в прісних водоймах від Західної Європи до Середньої Азії. З Азії вони були завезені на Далекий Схід понад 2500 років тому. Там вони успішно акліматизувалися і натуралізувалися. Спочатку китайці, а потім і японці почали вирощувати карпов в штучних ставках. Так селяни забезпечували себе поживною, а, головне, нескладної їжею. З часом у популяціях риб стали виникати мутації, які проявлялися у зміні природного форми і забарвлення. Колись непоказні природні форми коропа стали перетворюватися в яскравих риб. Такі зміни не залишилися без уваги людей, незабаром аномальні примірники стали схрещувати і розводити окремо. Так було дано початок багатьом породам коі. Селекційна робота не припиняється й донині. В Японії селекція та розведення коропів коі престижне і вигідне заняття. Окремі виставкові екземпляри які оцінюються в десятки тисяч доларів.
Молодь коі в розвідному ставку.
Зовні які багато в чому зберігають схожість зі своїми дикими предками. У них обтічне тіло з головою пропорційного розміру, плавники недовгі, округлої форми.
Пропорціями тіла котрі нагадують звичайних коропів.
Тіло коі вкрите досить великою лускою, правда в деяких порід луска на окремих ділянках тіла може бути відсутнім (за аналогією з дзеркальним коропом).
У цього карпа коі на боках розташовані "дзеркала" – ділянки тіла, позбавлені луски.
При погляді здалеку коропів коі іноді можна сплутати з великими екземплярами «золотої рибки», але якщо придивитися уважніше, то можна побачити характерний ознака — вусики біля рота риби.
Характерні вусики коі.
У вряди породи «метелик» плавники довгі немов вуаль. Деякі фахівці вважають таких риб не чистокровними коі, а гібридами з декоративними формами карася.
Мабуть найбільшої різноманітності котрі досягли в забарвленні. В одних порід вона може бути блакитний з металевим «золотим» блиском…
Луска цього коі відливає металевим блиском.
у одноколірної червоної, жовтої…
Золотистий коі.
або білою.
Короп коі чисто-білого кольору.
Але найбільшої популярності і поширення досягли породи, у яких червоні, жовті і чорні плями розкидані по тілу білого кольору.
Це коі породи "шубункин". Порода з точно такою ж назвою і схожою забарвленням зустрічається у декоративної форми карася – золотої рибки.
Серед цих риб існує поділ на породи в залежності від розмірів і розташування плям. Всього відомо близько 80 порід коі.
Одна з найпопулярніших декоративних форм коі.
Коі, як і всі коропові, невибагливі. Правда утримувати їх краще в чистій воді, але і невелику замутніння водойми вони теж переносять. Часто причиною цього помутніння стають самі вряди, оскільки дуже люблять порпатися в мулі, тим самим збовтуючи воду. Які можуть жити у воді з температурою 15-25 градусів. У водоймах своєї батьківщини — Японії — коі активні практично круглий рік, в більш прохолодному кліматі вони йдуть на зимівлю. З пониженням температури води до 10 градусів риби стають млявими, малорухомими і майже припиняють харчуватися. У такому «сонному» стані вони проводять зиму і пожвавлюються з приходом тепла. Потрібно враховувати, що вряди ведуть своє походження з районів з відносно теплими зимами, тому вони погано переносять замерзання водойм.
Щоб риби успішно перезимували їм потрібно забезпечити водойма з мінімальною глибиною 1,5 м.
Харчуються котрі, як і всі коропові, виключно рослинною їжею. Основу їх раціону складають водорості і соковиті частини водних рослин, але й від додаткового підживлення вони не відмовляться. Які з задоволенням їдять салат, горох, кавуни.
Ручної коі поїдає кавун.
Ці риби досить ненажерливі і при хорошому харчуванні можуть виростати до значних розмірів. Вряди довжиною 60-80 см не рідкість. Під час нересту самка виметивает досить велика кількість дрібних ікринок, а один або кілька самців їх запліднюють. Плодючість у вряди велика, але розводити їх нелегко. Справа в тому, що велика частина мальків має невідповідну «дикого» забарвлення, до того ж забарвлення мальків змінюється — з віком плями змінюють величину і форму. З-за цього отримати «правильного» вряди з потрібним розташуванням плям нелегко. Вряди — спокійні риби у водоймі вони проявляють помірну активність. Багатовікова селекція наклала відбиток на характер цих риб. По-перше, котрі, зніжені штучним розведенням, не проявляють лякливості, властивої диким рибам. Вони воліють триматися на поверхні, часто в безпосередній близькості від берега. За цю довірливість їм іноді доводиться розплачуватися — чаплі та інші дрібні хижаки не проти поласувати рибкою.
Чапля полює в ставку на коропів коі.
Від цієї напасті японці давно вже придумали захист. У традиційних японських ставках, де зазвичай і живуть коі, роблять прямовисні стінки. Чаплі, які можуть полювати лише на мілководді, не можуть дістатися до риби на глибині.
А ось цієї цапле дорослий котрі вже не по зубах.
До того ж японські ставки часто обсаджують деревами. Їх крона приховує поверхню ставка від хижаків в повітрі.
Коропи коі в традиційному японському ставку.
По-друге, котрі дуже товариські риби, не позбавлені зачатків інтелекту. Котрі вміють розпізнавати час годування і масово канючать їжу в місцях підгодівлі.
У пошуках корму котрі ледь не вилазять на берег.
Вони можуть брати корм з рук і навіть розпізнавати господаря. Які проявляють дружелюбність і до сусідів з «хати» — вони прекрасно уживаються з іншими рибами, що не проти завести дружбу з качками.
Крижень слід на годівлю в супроводі зграї коі.
В Японії ці риби дуже шановані, тут їх масово розводять у ставках міських парків і приватних володіннях.
Багато японці приходять в парк спеціально, щоб погодувати коі (так, як ми годуємо голубів).
З Японії котрі були вивезені в багато країн світу, де були успішно акліматизовані, в тому числі і в природних водоймах. У США та Західній Європі вже давно існують професійні асоціації заводчиків коі, проводяться численні виставки. У нашій країні ці риби поки ще не дуже відомі, але безсумнівно завоюють популярність.