Махаон
Махаон — велика і красива метелик з сімейства вітрильників (кавалерів) загону Лускокрилих. Цьому виду споріднені аполлон, різні вітрильники і орнітоптерів. Махаон був описаний відомим біологом Карлом Ліннеєм — засновником сучасної систематики тварин. Оскільки в середовищі ентомологів того часу було прийнято привласнювати метеликам назви античних персонажів, то Карл Лінней назвав її на честь Махаона — сина знаменитого лікаря Асклепія (Ескулапа).
Махаон (Papilio machaon).
Махаон привертає увагу великим розміром, розмах крил у самців 65-80 мм, у самок — 75-95 мм. Вусики махаона булавоподібні, як у всіх видів денних метеликів, всі шість ніг розвинені добре, а задні крила мають на внутрішньому краї виїмку і не прилягає до черевця. Як і у багатьох видів цього сімейства у махаона на задніх крилах є витягнуті вирости — «хвостики». Основний колір махаона світло-жовтий, посередині тулуба проходить чорна смуга, на крилах розташовані чорні смуги, плями й прожилки, «хвостики» теж чорні. Крім того задні крила мають ряд темно-синіх плям, немов зібраних в ланцюжок, а на кінці крила красується яскраво-червоне вічко. Це одна із самих гарних метеликів Європи.
Ареал проживання махаона надзвичайно широкий — він зустрічається по всій Європі (за винятком Ірландії), Північній Америці, Азії і в Північній Африці. На південь махаон проникає до пояса тропіків, в горах зустрічається на висоті до 4500 м (Тибет). Ця метелик віддає перевагу відкриті простори і найчастіше зустрічається на лугах, лісових узліссях, в степах, тундрі, рідше може залітати в напівпустелі. У північних частинах ареалу цих метеликів можна зустріти з червня по серпень, в південних — з квітня по жовтень. Зимують махаоны у стадії лялечки, тривалість життя дорослої особини близько 3 тижнів. Таким чином в середній смузі за літо може змінитися 1-2 покоління, а на півдні — до 3 поколінь махаонов.
Яйце махаона (збільшено).
Улюблений корм махаонов — рослини сімейства зонтичних. Найчастіше гусениць можна зустріти на таких рослинах, як кріп, моркву, фенхель, борщівник, петрушка, дягель, бутень, кмин, а якщо таких рослин немає, то гусениці можуть годуватися на полину, ясенце і навіть вільхі. Дорослі особини живляться нектаром, який висмоктують хоботком, причому вони відвідують різні квіти (не тільки зонтичні).
Гусениця махаона старшого віку.
Сезон розмноження починається в травні і може повторюватися в липні-серпні-вересні (у залежності від регіону). Після спарювання самка махаона відкладає жовті яйця на стебла зонтичних рослин, причому за раз вона відкладає тільки 1-3 яйця, а за все життя може відкласти до 120 яєць. Через 7 днів з яйця з’являється гусінь. Гусениці махаона дуже барвисті — спочатку чорні з червоними і білими плямами, пізніше вони стають зеленими з чорними смугами і оранжевими плямами. У них є цікаве засіб захисту від поїдання хижаками, на їх голові розташовані дві залози, які в спокійному стані не видно, а при порушенні випинаються у вигляді двох помаранчевих виростів. Ці ріжки видають неприємний запах, що відлякує ворога. Гусениці перетворюються в лялечок, колір яких залежить від сезону. Якщо лялечка «річна», то її колір жовтувато-зелений, вона розвивається 2-3 тижні. «Зимові» лялечки бурі (під колір кори і опалых листя), їх розвиток триває до появи стійкої теплої погоди, тобто кілька місяців.
Річна лялечка махаона.
Природними ворогами махаонов є різні комахоїдні тварини — птиці, павуки та ін Ці метелики дуже чутливі до несприятливих факторів у фазі яйця, гусениці і лялечки, тому популяція махаонов сильно страждає від степових пожеж. У деяких частинах ареалу махаон звичайний, в інших — рідкісний. На їх чисельність також впливає вилов дорослих особин для ентомологічних колекцій. У загрозливому становищі махаоны знаходяться в основному в країнах Східної Європи, де занесені в національні Червоні книги України, Литви, Латвії, Німеччини. Зважаючи на своїй нечисленності махаоны не завдають ніякої шкоди сільському господарству і потребують охорони.
