Спаржа – їжа королів.
Спаржа – їжа королів.
«Їжа королів» – так колись називали спаржу, рослина нескінченно корисне для здоров’я та краси.
На жаль, на столі росіян в наш час цей корисний продукт велика рідкість. Зате страви з спаржі часто можна побачити в польських фільмах про аристократію.
У давнину спаржу цінували високо. Її зображення збереглися на давньоєгипетських пам’ятниках, що відносяться до 2700 році до н. е. Зображена вона і на саркофагах давньоєгипетських фараонів.
У Стародавній Греції спаржа була священною рослиною, присвячених богині кохання Афродіті. Її не їли, а плели з неї вінки. Зате в Стародавньому Римі спаржу охоче вживали в їжу.
За 200 років до нашої ери агротехніку спаржі, яка майже в незмінному вигляді дійшла до наших днів, описав Канон. Спаржу описував у своїх працях і Пліній Старший. У стародавній кулінарній книзі знаменитого гурмана і епікурейця Марка Габія Апиция, відноситься до III століття до н. е. виявлено рецепт приготування спаржі. Стародавні римляни рекомендували вживати спаржу в їжу при зневірі, дратівливості і небажання спілкуватися.
Потім на якийсь час спаржа була забута. Але як тільки в 1271 хрестоносці завезли насіння спаржі в Європу, вона знайшла втрачену популярність. Відомо, що у Франції спаржу вирощували в теплицях спеціально для королівського столу, великим любителем спаржі був і Луї XIV. У ті далекі часи спаржа була дуже дорогим делікатесом і її могли собі дозволити тільки дуже багаті люди.
Спаржа – asparagus officinalis – багаторічна трав’яниста рослина з сімейства лілійних. У перекладі з грецької мови слово спаржа перекладається як «втеча». У спаржі потужне горизонтальне кореневище з товстими корінням. Саме з-за цього кореневища і пагонів спаржу і культивують.
У спаржі прямі, гіллясті стебла до двох метрів заввишки. Листя дрібні. Квітки теж дрібні, зеленувато-білі у вигляді дзвіночків. Цвіте спаржа в червні-липні. Плоди – червоні кулясті ягоди.
Спаржу як овочеву рослину вирощують майже в усіх європейських країнах і в США. У їжу вживають молоді пагони спаржі, тільки-тільки з’явилися з землі.
Спаржа, і її зелені проростки, містить: вітаміни – А, В, В2, PP, С білки, вуглеводи, жири, фолієву кислоту, сахарозу, калій, сірку, фосфор, йод…
З давнини спаржу цінували не тільки як харчова, але і як лікарська рослина.
– Гіппократ призначав спаржу як сечогінний засіб.
– Діоскорид рекомендував вживати спаржу для лікування хвороб нирок, Авіценна в «Каноні лікарської науки» пише про те, що спаржа цілюще при багатьох захворюваннях.
– У Стародавньому Китаї спаржею лікували кашель.
– Спаржа корисна при ожирінні, цукровому діабеті, гіпертонії, атеросклерозі, хворобах печінки і нирок.
Спаржа вживається в косметичних цілях як всередину, так і зовнішньо.
– При целюліті
1,5 десертних ложки залити 2 склянками окропу і кип’ятити 5 хвилин, настоювати 1,5-2 години, процідити і приймати по ½ склянки 3-4 рази на день. Цим же відваром протирають обличчя при вуграх.
– Для омолодження особи
Подрібнити спаржу, взяти 2 ст. ложки, додати стільки ж сиру і стільки вершків, щоб вийшла сметаноподібна маса, нанести на обличчя на 10 хвилин, змити теплою водою, вмитися прохолодною.
– Зволожуюча маска
1 ст. подрібненої спаржі змішати з 2 ст. ложками тертого на тертці огірка і 1 краплею ефірного масла троянди (не більше!) Нанести на обличчя на 10 хвилин, змити кип’яченою водою кімнатної температури, а в ідеалі огірковим соком і не вмиватися години дві. Шкіра стане м’якою і ніжною.
– Для блідої шкіри
1 ст. ложку подрібненої спаржі змішати з 1 ст. ложкою сметани і 1 чайною ложкою морквяного соку. Нанести на обличчя на 10 хвилин, змити теплою заваркою чорного чаю, через п’ять хвилин протерти обличчя кубиком льоду
